Натовп шелестів словами осуду і недоречними, на мій погляд, питаннями.Категория: Новости / Новости Украины
До мене підійшло двоє чоловіків у білому. – Нарешті, хоч хтось… – з якоюсь приреченою надією та докором в голосі проказав я. – Подивіться, що вони роблять! Скільки їх тут! А жодна сволоч з отих усіх, – я окреслив широким жестом натовп цікавих, – не має співчуття. Хіба так важко було підійти й заліпити раз хоча би по одному свинячому рилу Новоприбулі взяли мене легенько попід руки. – Гади вони, сволочі, – погодився зі мною один із чоловіків у білому. – А може, вони просто побоялися – Може, – трохи подумавши відповів я, а мене вже кудись вели. – Ми тобі допоможемо, хлопче. Заберемо тебе в таке місце, де їх нема. – Справді І там не буде тих чортів – Зуб даю, – відповів другий, а тим часом ми підійшли до білої "Газелі" з червоною смугою та великим хрестом на дверцятах. До мене дійшло, що хтось викликав "швидку". Більше з роману Ірини Червінської "Світи і лабіринти" читайте тут: #новости #ТСН |
Автор: admin
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.